Максим Москаленко, CEO «Німецька стоматологія»

В порівнянні з 2022 роком ситуація не стала гіршою. Просто тепер вона виглядає по-іншому. Скажу відверто – у нас з'явилися багато нових пацієнтів. Адже відбулася велика міграція – є люди, які переїхали. Деякі пацієнти, які раніше лікувалися в нашій Харківській клініці. Є люди зі Сходу України, з Півдня України. Люди багато переїжджають між містами. Люди, які зараз виїхали за кордон, вони шукають швидку допомогу, коли приїжджають. Нас вони знаходять через знайомих та в інтернеті. Ми побачили цю тенденцію минулого року, коли почали працювати навесні. Дивилися хто до нас звертається і побачили, що 80% – це люди, яких ми не знаємо. І ця тенденція залишається й надалі. Але наша постійна база клієнтів, ми не знаємо що з ними. У липні-серпні було дуже багато звернень. Мабуть, перед школою всі приїхали, зробили все необхідне і поїхали. У жовтні-листопаді було теж більш-менш рівно. Потім почалися обстріли й попит став непрогнозованим, бо пацієнти відразу на це реагують. Але потік пацієнтів є, нові пацієнти є. Також звертаються наші постійні пацієнти, тож це радує. Ми не очікували, що зможемо так добре тримати ситуацію під контролем.Ситуація з персоналом значно гірша. Ми думали, що до війни було складно, коли був попит і персоналу не вистачало. Однак це не можна порівняти з тим, що ми маємо зараз. Фінансова мотивація спонукає людей шукати нові місця з кращими умовами.

Щодо середнього персоналу, то планка очікуваної заробітної плати у них постійно зростає. Ми намагаємося залучати таких працівників і до інших напрямків, щоб максимально завантажити їх роботою. Щоб знайти адекватного працівника потрібен час. А потім його треба інтегрувати, навчити, простажувати, щоб людина звикла до нашої роботи. А працювати зазвичай потрібно сьогодні на сьогодні. Стоматологи переважно не можуть працювати у дві руки, їм потрібні додатково ще руки асистентів. Тобто лікарі хочуть працювати, пацієнти хочуть лікуватися, а ми не можемо це забезпечити, бо людей не вистачає.

Крім того, треба брати до уваги, що спеціалісти, які виїхали за кордон, це активні люди, професіонали, вони швидше за все знайдуть роботу там і вже не повернуться. Це також впливає на кадрову політику.Щодо прогнозів для медицини. Війна продовжується і вона затягується на роки. Стан невизначеності стримує у людей попит на медичні послуги. Тобто, на ургентні або критичні ситуації ні, але з випадками повноцінної реабілітації, з естетичних міркувань, з медичними станами, де можна почекати, в лікарню не біжать, бо ніхто не розуміє як воно буде далі. Складно планувати що буде через 2-3 роки.

Зрозуміло, що 2024 буде більш-менш такий, як і 2023-й. Якщо буде краще – всі будуть задоволені. Я не думаю, що буде принципово гірше. А от що буде за пару років – це питання. Що буде з країною, з людьми, з попитом на послуги, із медичними закладами. Кому ми будемо надавати свої послуги? Чи залишаться люди, які ще вагаються їхати - не їхати? Вже не кажу про тих, хто думає повертатися чи ні.
Ось ці питання викликають занепокоєння.